СОЛОДЕ́ЦЬ, дцю́, ч. Те саме, що соло́дка. Я тепер уже розбиралася у всякому зіллі,.. вміла розпізнавати солодець (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 42); Темно-зелений кущ солодцю з яскравою червоно-фіолетовою квіткою росте над тим місцем, де знаходиться прісна вода (Веч. Київ, 26.II 1969, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 446.