СОЛОДКОЗВУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який видає приємні, ніжні звуки; який має гарний голос, що милує слух. Солодкозвучна бандура; Солодкозвучна ліра; // Який звучить ніжно, приємно; який милує слух. Солодкозвучний голос.
2. Який милує слух своїми звуками, словами і т. ін. Солодкозвучна мова.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 447.