СОЛОДКОМО́ВНО. Присл. до солодкомо́вний. Із дівчатами розмовляє він не своїм голосом, солодкомовно, влесливо, під дівочий голос ладить (Горд., Дівчина.., 1954, 183); — Дай, думаю, по-свояцьки, загляну до вас перед дощем, — солодкомовно заговорив дядечко (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 448.