СОЛОДНЕ́ЧА, і, ж., розм.
1. Те саме, що соло́дкість. — Це дорога горілочка. Патока й полинь! Усе вкупі! і солоднеча і гіркість! — сказав Копронідос (Н.-Лев., III, 1956, 387).
2. Те саме, що со́лодощі. Сахар, цукерки — яка їм ціна! Хто їх захоче згадати! Є солоднеча — ті милі уста: Їх би бажав скуштувати (Крим., Вибр., 1965, 276).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 448.