Слово "солонуватий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СОЛОНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, злегка солоний. В солонуватих ставках Присивашшя темп росту коропа і приріст його м’яса за вегетаційний період на 65— 145 процентів вищий, ніж у сазана (Хлібороб Укр., 11, 1967, 8); Важкий дух польових васильків, чебчику розлягався в солонуватому повітрі (Н.-Лев., V, 1966, 163); На губах [у волів] блищала великі нерівні краплини поту. Він такий же теплий і солонуватий, як і в людини (Стельмах, Хліб.., 1959, 436); Він не міг, як генерал Кульбашний, нагримати, сказати міцне слівце, кинути трохи солонуватий жарт (Рибак, Час.., 1960, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 452.