СОЛОНЧАКУ́ВАТИЙ, а, е. Який містить у собі легкорозчинні солі в невеликій кількості (про грунт). Внесення органічних добрив під цукрові буряки в кількості 15-20 т на гектар у поєднанні з мінеральними добривами слід вважати обов’язковим на змитих, солонцюватих та солончакуватих грунтах (Добрива.., 1956, 216); // Із солончаками (у невеликій кількості). Солончакуватий степ.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 452.