СОЛІ́ДНО. Присл. до солі́дний. Ватя йшла повагом, солідно (Н.-Лев., IV, 1956, 119); Зять солідно покашлював, піднесено звучали тости (Ю. Янов., І, 1958, 624); Хтось нахильці [у полі] .. п’є просто з барила, потім передає посудину батькові, і той, напившись, солідно радить возити воду цистерною, а не отакими барильцями (Гончар, Тронка, 1963, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 444.