СОЛІ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. солі́дний. Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер, солідність і гуманізм (Коцюб., II, 1955, 253); Вона навмисне неприродно супилась, хмурилась, намагаючись видатись Морозову більш літньою і солідною, але кожен погляд, кожна оця його невиразна посмішка одразу ж, наче вогнем, спалювали усю її солідність (Баш, Надія, 1960, 42); Поповнішав [Дмитро Іванович] з лиця, набрався солідності й поважності (Сенч., На Бат. горі, 1960, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 444.