СОНО́РНИЙ, а, е. При творенні якого голос переважає над шумом (про приголосний звук). Сонорні звуки— приголосні звуки, у творенні яких голос (музикальний тон) переважає над шумом (Сл. лінгв. терм., 1957, 175); // у знач. ім. соно́рні, них, мн. Приголосні звуки, при творенні яких голос переважає над шумом. Сонорним властиві ознаки як голосних, так і приголосних (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 134); Залежно від місця і способу творення сонорні поділяються на дві основні групи (Сл. лінгв. терм., 1957, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 458.