СО́НЯШНИКОВИЙ, а, е. Прикм. до со́няшник. Плахти аж горять, нитки виварені в соняшниковому цвіті, бузиновій ягоді, вільховій корі… (Горд., II, 1959, 19); В’ється над дівчатами соняшниковий пилок, осідає на косинки, на руки, на лиця… (Гончар, Новели, 1954, 102); — Ходімо танцювати,— сказав він їй, дихнувши в лице запахом тютюну, змішаного з запахом підсмажених соняшникових зернят (Тют., Вир, 1964, 128); Гнув і я спину на його соняшникових плантаціях (Ковінька, Кутя.., 1960, 92); // Зробл., вигот., зібраний і т. ін. з соняшника. У низенькому сільському клубі блимав каганець, в якому потріскувала соняшникова олія (Воскр., Весна.., 1939, 14); Приємна терпкуватість зразу їй підказала, з яких квіток носили його [мед] бджоли. — Соняшниковий? — Соняшниковий, самий свіжий (Стельмах, II, 1962, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 461.