СОН-ТРАВА́, и́, ж. Те саме, що сон2. Не сон-трава Вночі процвітає, То дівчина з калиною Плаче, розмовляє (Шевч., II, 1963, 12); Замість пролісків, які не люблять тепла і тому швидко в’януть у землянці, на його столику стояла самотня квітка сон-трави (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 458.