СО́РГО, невідм., с. Південна злакова рослина з волотистим суцвіттям, подібна до проса. Вдосвіта тяглися до Каффи круторогі буйволи з важкими гарбами винограду, червонобоких яблук і кизилу, з.. лантухами пшениці, сорго та кукурудзи (Тулуб, Людолови, І, 1957, 413); Сіють сорго в умовах Півдня республіки, коли температура грунту на десятисантиметровій глибині досягає 14 —16 градусів тепла (Хлібороб Укр., 5, 1969, 17).
∆ Суда́нське со́рго див. суда́нський.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 463.