СОРМА́ЙТ, а, ч., мет. Дуже твердий сплав, виготовлений на основі заліза. Робочі органи культиваторів наварюють сормайтом. Це забезпечує самозаточування їх і більш тривалу службу (Рад. Укр., 26.IV 1961, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 463.