СОРОКАРІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється, виконується, триває сорок років. Сорокарічне існування радянської держави, грандіозні соціальні зміни і перетворення у житті нашої країни.. — все це зумовлює появу і розвиток радянського епосу (Мал., Думки.., 1959, 58).
2. Віком сорок років. 1921 року сорокарічний Уїльям Фостер вступає до лав Комуністичної партії США (Веч. Київ, 24.II 1971, 3); Висаджено сорокарічні липи навколо майдану (Донч., V, 1957, 219); // Пов’язаний з таким віком. Сорокарічний ювілей; // Витриманий сорок років (про напої).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 463.