СОРОКОУ́СТ, СОРОКОВУ́СТ, а, ч. У православній церкві — молитви по покійникові, які читаються протягом сорока днів після смерті. Кайдашиха роздала старцям щедру милостиню, дала священикові на сорокоуст (Н.-Лев., II, 1956, 354); // Сороковий день після чиєї-небудь смерті. — У нього сьогодні сорокоуст, буде поминки справляти по своїй бабі (Кучер, Трудна любов, 1960, 497).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 464.