СОРТОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до сорт 1, 2. Перевірені гібриди, якщо вони задовольняють усі вимоги, що ставляться до сорту, розмножуються у великій кількості, одержують сортову назву і передаються виробництву (Юним мічур.., 1955, 59); // Стос. до сорту. При сортовому прополюванні виривають усі нетипові рослини для даного сорту (Ол. та ефір. культ., 1956, 284); Поставлено завдання рішуче поліпшити насінництво зернових культур і.. перейти на суцільні сортові посіви (Рад. Укр., 25.VI 1957, 1).
2. Який належить до високого, цінного або спеціального сорту (у 1, 2 знач.). Наказано було сортовий ліс ближче до вагонів підкинути (Мур., Бук. повість, 1959, 175); Одне з важливих завдань нового п’ятиріччя — повне освоєння сівозмін і перехід до посівів тільки високоякісним сортовим насінням (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 174); Сортове залізо; Сортове насіння.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 468.