СОСО́НКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до со́сна́. Ой у полі сосна тонкая виросла; Вітер повіває, сосонку хитає (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 214); Темно-зелені сосонки стояли густими, рівними лавами (Фр., VII, 1951, 319); Під захистом кучерявих сосонок я знайшов здоровенний дубовий пень (Вол., Дні.., 1958, 55).
2. Народна назва рослини родини хвощів, що зовнішнім виглядом нагадує сосну. Пішов [Петро] над потік і вирвав «сосонку": такий бур’ян.., що росте на вогких квасних грунтах, трохи схожий на сосну своїми гіллячками (Март., Тв., 1954, 295); Могила поросла берізкою та бліднуватою сосонкою, крізь яку просвічувалася руда глина (Воскр., Весна.., 1939, 33); Зарості водяної сосонки на зиму відмирають і, загниваючи, забирають багато кисню (Рад. Укр., 2.ІІІ 1962, 3).
3. у знач. присл. со́со́нкою, со́со́нками. Сходячись кінцями так, як гілки сосни. Скласти сосонками.
У со́со́нку — розміщений так, як гілки сосни. Хлопчак, який звик на повному серйозі відповідати на запитання старших, стулив докупи широкуваті, в сосонку брови (Стельмах, Правда.., 1961, 14).
4. рідко. Особливий вид заплітання волосся, коли коса сплітається із шести пасом. Катя кісоньки в сосонку Запліта (Воронько, Три щастя, 1948, 27).
5. рідко. Різновид вишивки, що нагадує сосну. Вони знайдуть зелені естонські рукавички, вишивані білою сосонкою (Кучер, Трудна любов, 1960, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 470.