СОСУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до сосу́н. — Там… сосунець вискочив! Щоб не придавили, часом (Вишня, І, 1956, 373); — Ех,— подумав тоді Байда,— оце б Клим з ним побалакав!..Це не Ілько — материн сосунець (Панч, І, 1956, 379); — Забирайся звідси, сосунець паршивий! (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 470.