СОТВОРІ́ННЯ, я, с., книжн.
1. Дія за знач. сотвори́ти. — Вже ж такого розору, вогню та нівечення від сотворіння світу не бачено (Довж., І, 1958, 343); — Сюди! Звідси видно все. Навіть бог після сотворіння світу бачив менше, ніж я зараз (Загреб., Європа 45, 1959, 240).
2. Те саме, що створі́ння. Чи життя, яке кипіло в тім світі дрібних сотворінь, збудило в її душі яку думку, який спомин? (Коб., І, 1956, 100); Чим згадає вас після вашої смерті хоч одне сотворіння на світі? (Хотк., І, 1966, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 471.