СОТНИКУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сотникува́ти. — Чи не краще було б Северина під рукою мати на чолі гусарів?.. — Ваш Северин переріс гусарів, і сотникування йому надто легке стало (Ле, Наливайко, 1957, 215); Золотаренко їхав мовчки, навіть супив брови, ніби був невдоволений, що облишив сотникування у Ніжині (Панч, Гомон. Україна, 1954, 209).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 472.