СОФІ́ЗМ, у, ч. Умовисновок, що формально здається правильним, а насправді заснований на навмисне неправильному доборі вихідних засад; словесне плетиво, що вводить в оману. Для революційного пролетаріату політичні софізми лібералізму дають маленький, але цінний матеріал, щоб обізнатися з дійсною класовою природою навіть передових елементів буржуазії (Ленін, 10, 1970, 194); [Руфін:] То ж скільки треба тонких софізмів сплести, щоб вловити у християнський невід римську душу… (Л. Укр., II, 1951, 508).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 473.