СОША́, і́, ж., розм. Те саме, що шосе́. Соша привітно лине в село долиною з гори (Сос., І, 1957, 156); Він [кінь].. ошаленів зовсім, зринув з повода і вискочив на сошу (Гончар, III, 1959, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 478.