СО́Я, ї, ж. Трав’яниста однорічна рослина родини бобових, насіння якої використовують для виробництва харчових продуктів (молока, олії, крупи, борошна і т. ін.) та в техніці. Однією з найбільш цінних зернобобових культур, яка за кількістю перетравного білка в зерні перевершує всі інші бобові, вирощувані в Степу УРСР, є соя (Колг. Укр., 4, 1959, 26); Сою висівають одночасно з кукурудзою квадратно-гніздовим способом в одне гніздо (Соц. твар., 3, 1956, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 479.