СП’ЯНІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. сп’яні́ти. Втома і легке сп’яніння все дужче налягали на нього, і часом він дрімав, опустивши повіддя (Тют., Вир, 1964, 187); Понад 60% злочинів здійснюється в стані сп’яніння (Наука.., 9, 1970, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 618.