СПАДКОЄ́МИЦЯ, і, ж. Жін. до спадкоє́мець. Мартинюк спостерігав Іру, єдину в своїх батьків спадкоємицю, з дитинства розбещену тим, що їй у всьому догоджали (Дмит., Наречена, 1959, 16); Добра в княгині було багато.. Діди й прадіди її, що сиділи на Київському столі — а княгиня Ольга по закону вважала себе їх спадкоємицею,— не одразу зібрали це добро (Скл., Святослав, 1959, 102); Вірна учениця Тараса Шевченка, спадкоємиця кращих традицій російських революціонерів-демократів, Леся Українка виступає провісником великої всеочищаючої бурі (Знання.., 2, 1971, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 482.