СПА́КОЩЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до спа́костити. [Василь:] Коли б ти знала, як огнем кипить моє серце до тебе, яким жалем проймається душа моя, що так безневинно спакощене життя твоє..? (Мирний, V, 1955, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 484.