СПАЛАХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док., розм. Те саме, що спалахну́ти. Вона поглянула на двір, що в нім через низенький тин видно було, як метушились жовніри, і в її очах спалахкотіли й знову погасли вогники (Досв., Вибр., 1959, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 484.