Слово "спалюватися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СПА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СПАЛИ́ТИСЯ, спалю́ся, спа́лишся, док.

1. розм. Знищуватися вогнем; згоряти. Уночі в превеликий вітер загорілась невеличка халабудка, та од тієї халабудки спалився і ввесь хутір (Стор., І, 1957, 50); «Сонечко, сонечко, заглянь у віконечко, свої крильця розпусти, до милого полети».. Мати перехопила той погляд:Не долетить, в огні спалиться (Тют., Вир, 1964, 375).

2. перен., розм. Втрачати сили, здоров’я (через важку працю, нестатки, переживання і т. ін.); виснажуватися. Тільки Дарка одна в цьому завороженому світикові спалюється від таємного вичікування (Вільде, Б’є восьма, 1945, 163); // Змучуватися (про серце, душу і т. ін.). Чарує одвага сліпа короля,— За лицарів серце спалилось, На берег він скаче й до левів [козаків] Мовля..— Віддайтесь на милость, на ласку мою (Стар., Поет. тв., 1958, 228).

3. тільки недок. Пас. до спа́лювати. Буре вугілля спалюється в топках електростанцій, на паровозах, у промислових котельнях, а також у побуті (Наука 7, 1956, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 487.