СПАРАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спаралізува́ти. — Хто йде? — Свої! — Анатоль на півкроці став, спаралізований. Цей голос… як же не пізнати! (Кач., II, 1958,305); Треба вловити момент, коли рибина вперше відчує небезпеку і ніби закам’яніє, спаралізована страхом (Кол., Терен.., 1959, 38); // у знач. прикм. Його жінка мала спаралізовані обі ноги (Фр., VIII, 1952, 43); Рука не ворушиться. Спаралізована (Вільде, Сестри.., 1958, 480); // спаралізо́вано, безос. присудк. сл. Навкруги його [Хо] панує мертва, прикра тиша… Від ведмедя до мурашки — все спаралізовано страхом (Коцюб., І, 1955, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 488.