СПАСА́ТИСЯ1, а́ється, недок. Пас. до спаса́ти1.
СПАСА́ТИСЯ2, а́юся, а́єшся, недок., СПАСТИ́СЯ, су́ся, се́шся; мин. ч. спа́сся, спасла́ся, ло́ся; док.
1. розм. Те саме, що рятува́тися 1. Дали [воїни] якраз до лісу тягу, Бистріше бігли од хортів; Спасались бідні на одвагу Від супостатів, ворогів (Котл., І, 1952, 228); Я вже пошила.. плаття, на Лимані буду спасатися від жари у йому (Л. Укр., V, 1956, 12); — Ну, слава тобі господи! — гадаємо. — Таки ми на сей раз спаслися! (Фр., І, 1955, 73); Марусяк рвонув його за бороду, і, лиш бистрим рухом підкинувши голову, корчмар спасся (Хотк., II, 1966, 197).
2. рел. За християнським віровченням — подвижництвом, постом, молитвами замолювати гріхи, визволятися від вічних мук у загробному житті. — Недалеко відсіля спасається пустельник; велику силу він має у господа — усякий гріх одмолить (Стор., І, 1957, 86); Знає [Левко] дуже добре, що в монастирі не спасаються, а ведуть розпутне життя (Коцюб., III, 1956, 144); — А хто піде в Єрусалим або щороку в Києві в Лаврі паску їстиме.., той спасеться (Н.-Лев., II, 1956, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 491.