СПЕКУЛЯ́НТ, а, ч.
1. Той, хто займається спекуляцією (див. спекуля́ція1 1). На грунті продовольчих труднощів [1919 р.] поширилось так зване мішечництво.. Спекулянти-мішечники зривали державну продовольчу політику, надзвичайно підвищували ціни на хліб, що продавався на приватному ринку (Іст. УРСР, II, 1957, 156); Він рвав на голові чуб, що спекулянти так нагло, мов з душі, вирвали худобину (Чорн., Визвол. земля, 1959, 35); — Мій татусь служив на залізниці. В міліції. Ну, є така міліція на транспорті, вона за порядком слідкує, спекулянтів різних та карних злочинців виловлює (Збан., Курил. о-ви, 1963, 184).
2. перен. Той, хто будує свої плани, розрахунки на чому-небудь, намагається використати щось у корисливих інтересах.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 497.