СПЕРЕСЕ́РДЯ, присл. В пориві гніву, дуже розсердившись. Стальський спересердя кинув на стіл ніж і вилку, які досі держав у руках (Фр., VII, 1951, 391); Зосина мати спересердя відмовилася від доньки (Стельмах, І, 1962, 649); // Від злості, досади. [Дранко:] Тут серце спересердя перепалило тобі, мов на жужелицю!.. (Кроп., І, 1958, 178); Спересердя він став червоний, мов печений рак (Панч, Синів.., 1959, 9); Сукенку привіз [Ладик] важку, зимову, жовту, в зелену клітку. Ладикова мало що не плакала спересердя, але сукенку Олені запакувала (Вільде, Сестри.., 1958, 6); // Гніваючись, сердячись. Бувайте здорові! Сподіваюсь, що Ви не спересердя не пишете до мене? (Л. Укр., V, 1956, 173); Ася спересердя вдягла шубу, пілотку і снідать не схотіла (Горд., Буян, 1938, 74); // У момент роздратування, сильного збудження; під гарячу руку. Мене від діда силоміць відобрали [відібрали], кажучи, що дід дуже мене розпестили і нічого доброго не навчили. Із-за того дід загнівались були на дєдю [батька] і спересердя спродали ліс Цухонів кутському господареві (Черемш., Тв., 1960, 379); Пекарі ніяково чухали потилиці і починали виправдуватись.. Спересердя чи з похмілля вони зганяли свою злість на цих.. хлопцях (Ів., Таємниця, 1959, 154); // Сердито. — Добрий був чоловік,— знехотя обізвався Балабуха й знов спересердя потяг люльку так, що огонь знов запалахкотів (Н.-Лев., III, 1956, 98); Вітер виє-завиває, аж стогне спересердя (Ірчан, II, 1958, 225); — Ви толком можете сказати щось, чи ні? — гримнув спересердя роздратований Красовський (Кач., Вибр., 1953, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 499.