СПЕЦІ́ВКА, и, ж., розм. Спеціальний одяг (куртка, комбінезон, халат і т. ін.) для роботи на виробництві. В кутку малярські козли з відром і квачем, поряд на стільці робоча спецівка маляра (Коч., II, 1956, 537); На ньому була шахтарська спецівка (Гур., Наша молодість, 1949, 107); Йдучи на роботу, Гнат одягає парусинову спецівку, наскрізь промащену мастилами (Чорн., Визвол. земля, 1950, 16); * Образно. Раніше гранатовий камінь вважався лиш дорогоцінною прикрасою, а нині вчені вирішили одягнути його в робочу спецівку (Рад. Укр., 11.II 1968, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 502.