СПИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.
1. Зрізувати пилкою. Кілька днів він викорчовував старі пні, спилював сухі дерева (Збан., Мор. чайка, 1959, 227); Спиляли [хлопці] старого осокора, привезли у двір (Тют., Вир, 1964, 358).
2. Згладжувати, вирівнювати напилком або терпугом нерівності на поверхні чого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 503.