СПИРТ, у, ч.
1. Горюча, багата на алкоголь рідина, яку одержують перегонкою деяких продуктів, багатих на цукор і крохмаль. Покришки з брязком впали з цистерн, вогонь торкнувся спирту, і легка блакитна хмарка вся попливла над ним (Коцюб., II, 1955, 91); На сушку негатива треба було дві години. Ми витирали плівку чистим спиртом, щоб вона скоріше сохла (Ю. Янов., II, 1958, 111); Більшість барвників розчиняли в дистильованій воді, а ті, що в ній не розчинялись, — у спирті (Мікр. ж., XXII, 6, 1960, 53); // Один із видів такої рідини, який вживають як алкогольний напій. Маковей раніш не пив спирту, боячись, що згорить від нього (Гончар, III, 1959, 122); Коньячний спирт витримують мінімум три роки у спеціальних дубових діжках (Наука.., 4, 1969, 19); *У порівн. Веселим холодком війнуло, П’янким, як спирт, дзвінким, як мідь (Бажан, Роки, 1957, 205); // Алкоголь взагалі. О. Хведор знов зареготавсь і налив дві чарки горілки. Запахло в хаті спиртом, корінням (Н.-Лев., І, 1956, 118).
2. Назва класу органічних сполук, що являють собою групу речовин із водним залишком. Сировиною для виробництва бутилового спирту є борошно (Веч. Київ, 28.I 1963, 2); // Леткі речовини, які застосовують у медицині й техніці. Камфорний спирт.
∆ Ви́нний спирт див. ви́нний2; Ети́ловий спирт див. ети́ловий; Мураши́ний спирт див. мураши́ний; Нашати́рний спирт див. нашати́рний; Сухи́й спирт — горюча речовина, яку використовують як пальне. У них був сухий спирт (Перв., Дикий мед, 1963, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 508.