СПЛА́КАТИСЯ, спла́чуся, спла́чешся, док., розм. Пролити багато сліз; змучитися від плачу. О, далеко ж зайшов сокіл К морю птиці бити, Та храброго [хороброго] вже Ігоря Полку не вскресити [воскресити].. І сплакались руські жони, Стали голосити (Рудан., Тв., 1956, 255).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 536.