СПОВА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Потураючи, попускаючи, привчити кого-небудь до чогось. — Отак, як бачите: нема того, щоб виговорити прислузі,— він жартує. Отак і сповадить наймичок! Чого ж вони будуть слухати? (Мирний, III, 1954, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 546.