СПОВИТТЯ́, я́, с.
1. Дія за знач. спови́ти. Ой спи, дитя, без сповиття, Поки мати з поля прийде (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 3).
2. Те, у що загортають немовля, — пелюшки із сповивачем. Тихо заколисує дитя.. молодиця, Загортуючи [загортаючи] сина в сповиття (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 549.