СПО́ДОМ, присл., розм. У нижній частині, нижче чого-небудь; внизу, знизу. Сподом обірвані вишні, а вгорі ще (Сл. Гр.); В недалекім лісі сподом усе забіліло-ся від дикого часнику, що власне починав уже відцвітати (Фр., III, 1950, 250); Помітив [Грицуньо], що в однім місці надгризли пси трохи плота сподом (Март., Тв., 1954, 146); * Образно. Світове горе велике. Він надивився на нього. І вдома і по світах. Скрізь бідні сподом, багаті зверху (Коцюб., II, 1955, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 558.