СПОЖИ́ВНИ́Й, спожи́вна́, спожи́вне́. Стос. до споживання. Мірза запросив Ремо до їжі — чаю з перепічками та лишками ласощів і пояснив чужинцеві, що нахабству цих вартових немає меж; од них завжди треба ховати все, що тільки має якусь вартість чи споживну принаду (Досв., Гюлле, 1961, 67); Вирішальне значення для ефективності суспільного виробництва й темпів його зростання має поліпшення споживних властивостей продукції (Наука.., 6, 1970, 5); // Придатний для споживання як їжа; їстівний. До недавнього часу він думав, що ці гриби — поганки, а в партизанських лісах довідався од лісників, що вони споживні, а приправа, з них — хоч куди й навіть часником пахне (Стельмах, II, 1962, 144).
∆ Спожи́вна́ ва́ртість див. ва́ртість.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 559.