СПОЖИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Те саме, що спожи́ти. Дехто.. думав про те, чи не можна б інакше спожиткувати сей дивний, вонючий та легкозапальний плин [ропу] (Фр., VIII, 1952, 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 559.