СПОКОНВІКІ́В, присл. Те саме, що споконві́ку. Радянські люди викували крила Тій мрії, що споконвіків жила: В Гагаріні ця мрія зазоріла! (Нех., Чудесний сад, 1962, 66); Споконвіків стоїть Комишанка над самою водою (Гончар, Бригантина, 1973, 11); Споконвіків щедра на таланти наша земля (Знання.., 3, 1970, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 563.