СПОКУ́ШЕННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. спокуси́ти, спокуша́ти. Мирний в оповіданні «Лихий попутав» не минав і вузькоінтимного життя своєї героїні, в межах розумного показав її перше почуття кохання, і сцени спокушення, і любощі, і почуття в стані вагітності, пологів та ін. (Рад. літ-во, 12, 1968, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 566.