СПОЛОСО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сполосува́ти. Прийшов [Онисько] додому, весь нагаями сполосований (Цюпа, Три явори, 1958, 27); Вулиця на всю широчінь сполосована широкими смугами [рівчаків] (Коз., Сальвія, 1959, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 566.