СПОЛУ́КА, и, ж.
1. Речовина, в якій атоми одного або різних елементів з’єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв’язку. Азот як один з основних елементів живлення входить до складу багатьох.. сполук, що утворюються в рослинах (Хлібороб Укр., 4, 1968, 14); Термін «комплексні» означає «складні». На відміну від звичайних сполук більшість комплексів побудована не безпосередньо з атомів, а з готових молекул, які можуть існувати і самостійно (Наука.., 8, 1963, 10); Тож як немає в речах безсмертно тривалого тіла, Досить найменшої сили, щоб кожну сполуку розбити (Зеров, Вибр., 1966, 130).
Ко́мплексна сполу́ка див. ко́мплексний; Органі́чні сполу́ки — хімічні сполуки, які містять вуглець. Тепер штучно одержується понад 2 тисячі нових органічних сполук (Наука.., 3, 1957, 25); Хімі́чна сполу́ка — речовина, одержана в результаті хімічної взаємодії, або реакції двох чи кількох речовин. Молекулам переважної більшості хімічних сполук за звичайних умов властива інертність (Наука.., 4, 1963, 27).
2. тільки мн., мат. Сукупності, утворені з даних елементів у заданому числі і відрізняються одне від одного тільки складом елементів (незалежно від порядку).
3. Те саме, що поєдна́ння 1. Земля.. складена з невеликої кількості хімічних елементів, їх різні сполуки утворюють всю різноманітність гірських порід і мінералів (Наука.., 1, 1957, 24); Між людьми, героями й богами Любу сполуку робив Амур: Смертники з героями й богами Танцювали знай любовний тур (П. Куліш, Вибр., 1969, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 568.