СПОЛУМ’ЯНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати червоним від хвилювання, сорому, гніву і т. ін.; запалитися, почервоніти. Марина Хомівна, побачивши, як сполум’яніло Тамарине обличчя, швидко підбігла і силоміць потягла її за руку до гурту (Хижняк, Тамара, 1959, 168); Глянула на Михайла донька господаря, чорноока красуня Куляй, і вся сполум’яніла (Літ. Укр., 4. XII 1962, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 568.