СПОЛУ́ЧЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. сполучи́ти, сполуча́ти і сполучи́тися, сполуча́тися. В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Смолич, І, 1947, 18); Природа прекрасна. Несмак не притаманний їй ні в сполученні кольорів, ні в формах (Довж., І, 1958, 483); Сині очі, а волосся чорне — Сполучення, що бачимо ми рідко, — Навіки відпечатались мені У пам’яті (Рильський, III, 1961, 194).
2. Зв’язок між віддаленими пунктами за допомогою яких-небудь засобів пересування; можливість зв’язку з ким-, чим-небудь. Світовий ринок викликав колосальний розвиток торгівлі, мореплавства і засобів сухопутного сполучення (Комун. маніф., 1963, 31); Тролейбусне сполучення відкрито в Сімферополі, Ялті, Херсоні (Матер. XXII з. Компартії України, 1961, 58); В гірській частині країни [В’єтнаму], яка густо заросла лісом, ріки використовувались як зручний шлях сполучення (Наука.., 3, 1958, 53); Знову на кілька днів перервалося сполучення з більшою частиною села, що лежала по той бік річки (Сміл., Сад, 1952, 254).
∆ Парале́льне сполу́чення див. парале́льний; Хід (хо́ди) сполу́чення — рів (рови), який (які) з’єднує (з’єднують) земляні укріплення. День у день севастопольці разом з матросами й солдатами будували в горах і на рівнині військові укріплення,.. прокладали глибокі ходи сполучення (Кучер, Голод, 1961, 61); Два ходи сполучення, викопані вглиб майже на повний людський зріст, давали можливість вийти з нього [бліндажа] і на правий, і на лівий бік широкої вулиці (Голов., Тополя.., 1965, 344).
3. рідко. Те саме, що сполу́ка 1. Нині довідатись маєш про інші властивості тілець, Про розмаїтість їх зовнішніх форм і потім — про кількість Різноманітних сполучень, у котрих ми їх зустрічаєм (Зеров, Вибр., 1966, 168).
∆ Реа́кція сполу́чення — хімічна реакція, в результаті якої з атомів або молекул двох чи кількох речовин утворюються молекули одної нової речовини. Отруйне діяння окису вуглецю на організм також зумовлюється властивістю його вступати в реакції сполучення (Хімія, 9, 1956, 112); Фразеологі́чне сполу́чення — стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний неподільний і цілісний за значенням вислів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 569.