Слово "спопеліти" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СПОПЕЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Перетворитися у попіл, згоріти вщент. Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий… одежа спопеліла, опадає… (Гр., І, 1963, 449); Надворі весна, а листя давно облетіло, спопеліли всі квіти й трава. Дерева повивертало [снарядами] з корінням (Кучер, Голод, 1961, 26).

◊ Спопелі́ти від со́рому — дуже засоромитися. — Я думала, спопелію від сорому, коли мені сказали (Вільде, Сестри.., 1958, 303).

2. перен. Живучи в тяжких умовах, борючись з чим-небудь, стратити сили, стати душевно спустошеним; // У боротьбі з чимось, у переживаннях розтратитися, витратитися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 572.