СПОРАДИ́ЧНИЙ, а, е. Який здійснюється, відбувається, виконується час від часу, не постійно, який не має рівномірності; нерегулярний. Хоч участь Марка Вовчка у французькому літературному процесі 60-70-х років XIX ст. була спорадичною, все ж вона лишила помітний слід (Рад. літ-во, 11, 1966, 31); В українському віршознавстві спорадичні публікації статей, присвячених аналізу Шевченкового вірша та народнопісенного віршування, що мали місце в 20-30-х роках, змінилися в післявоєнний період грунтовними дослідженнями (Сучасна укр. літ. м., V, 1973, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 573.