СПОРТИ́ВНО. Присл. до спорти́вний. В той час, як Стоколос бурив легко, весело й спортивно, — Корж навпаки, — ..наче добурюючись до серця ворога, схованого за брилою руди (Ю. Янов., Мир, 1956, 173); // Як спортсмен. Борис був підкреслено, спортивно гнучкий (Собко, Біле полум’я, 1952, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 576.